Вчора, 19 листопада, 49 країн-учасниць Болонського процесу ухвалили Римське Міністерське Комюніке щодо розвитку вищої освіти наступних 10 років. Серед підписантів – Україна.
Ще у 1999 році міністри освіти 29 європейських країн підписали Болонську декларацію щодо стандартизації підходів до організації освітнього процесу і функціонування вищої школи. Наразі кількість країн-підписантів складає 49. Усі разом вони утворюють EHEA – Європейський простір вищої освіти (European Higher Education Area).
Для ухвалення рішень та оцінки прогресу їхньої реалізації що 2-3 роки організовують конференцію за участі міністрів освіти країн-учасниць. У проміжку між цими заходами координацією діяльності займається виконавча структура – BFUG – Болонська група подальших дій (Bologna Follow-up Group). Цю групу очолює Секретаріат, що базується у тій країні, яка прийматиме майбутню конференцію.
Тож не дивно, що назва документу саме така, адже цьогоріч конференцію організував італійський секретаріат. До речі, захід вперше провели в онлайн-форматі, а 49 країною-учасницею стала Сан-Марино.
Текст комюніке містить загальні декларації щодо подальшого розвитку вищої освіти. Зокрема, міністри зобов’язалися продовжувати нарощувати інвестиції в освіту, щоб забезпечити заклади вищої освіти відповідним фінансуванням для розробки рішень щодо поточної кризи, післякризового відновлення, а також переходу до екологічного та стабільного економічного розвитку.
Погоджено і загальне бачення розвитку вищої освіти в країнах EHEA. Так, уряди зобов’язалися повністю поважати фундаментальні цінності вищої освіти, демократії та верховенства права. Країни-підписанти повинні підтримувати інституційну автономію, академічну свободу та доброчесність, а також сприяти участі студентів та працівників в управлінні вищою освітою.
Ухвалене Римське комюніке складається з тексту самого комюніке та додатків:
- Додаток 1. Заява щодо академічної свободи
- Додаток 2. Принципи та настанови (guidelines) до посилення соціального виміру вищої освіти в країнах EHEA
- Додаток 3. Рекомендації національним урядам щодо вдосконалення навчання і викладання вищої освіти в країнах EHEA
У Додатку 1 академічна свобода визначається як загальнолюдська цінність, основні положення, якої не можуть тлумачитися по-різному в різних національних контекстах чи типах закладів вищої освіти. Академічна свобода має стати невід’ємним аспектом якісного навчання, викладання та досліджень у вищій освіті, так само, як і невід’ємним аспектом демократичного суспільства.
У Додатку 2 визначено принципи, які країни EHEA повинні інтегрувати у національні системи вищої освіти. Так, серед них:
- Соціальний вимір вищої освіти має стати основоположним пунктом для стратегій розвитку вищої освіти на системному та інституційному рівнях;
- Нормативно-правові акти мають дозволяти закладам вищої освіти розробляти власні стратегії реалізації громадської відповідальності за розширення доступу до навчання та викладання;
- Інклюзивність усієї системи освіти має покращуватися шляхом впровадження послідовної політики на усіх рівнях (від дитячого садочка через шкільне навчання до університетів);
- Необхідною передумовою вдосконалення соціального виміру вищої освіти мають стати достовірні дані;
- Органи державної влади повинні надати ЗВО інструменти для розширення доступу до навчання для потенційних та зарахованих студентів;
- Органи державної влади мають забезпечити доступне і постійне фінансування, а також фінансову автономію для вишів;
- Органи державної влади повинні допомагати ЗВО посилювати їх спроможність відповідати потребам студентів та персоналу та надавати підтримку в створенні інклюзивного середовища;
- Міжнародні мобільні програми у вищій освіті повинні бути імплементовані та структуровані шляхом сприяння різноманітності, справедливості та інклюзивності;
- Університети повинні забезпечувати дотримання у вищій освіті принципів різноманітності, рівності та інклюзії;
- Принципи та настанови мають бути імплементовані через діалог між органами державної влади, ЗВО та стейкголдерами.
У Додатку 2 визначені принципи, які країни EHEA повинні інтегрувати у національні системи вищої освіти.
У Додатку 3 містяться рекомендації для національних урядів держав-учасниць, а саме:
- Студентоорієнтованість;
- Сприяння вдосконаленню навчання;
- Зміцнення спроможності університетів покращувати навчання і викладання.
Прогрес щодо виконання рекомендації і принципів, заявлених у Комюніке, має бути відображений у звіті до наступної конференції, яка відбудеться у 2023 році.