Першу частину огляду втрат української системи освіти через війну було опубліковано в середині квітня, коли російські війська лише покинули передмістя Києва та зосередили свої подальші удари на Сході та Півдні нашої країни. Другу частину ми опублікували в липні, коли армія рф контролювала майже всю територію Луганської області та продовжувала своє просування у Донецькій. В обох оглядах ми констатували терористичний характер постійних обстрілів об’єктів цивільної інфраструктури, серед яких продовжували потерпати українські заклади освіти.
У жовтні, незважаючи на організовані наприкінці вересня псевдореферендуми на тимчасово окупованих українських територіях та незаконну анексію цих територій владою рф, Збройні сили України відвоювали та відновили контроль над частиною раніше окупованих населених пунктів Харківської, Херсонської та Луганської областей. Україна та світ продовжують дізнаватися про злочини окупаційної влади на цих територіях, зокрема після деокупації Ізюма, Лиману, Куп’янська та інших сіл та міст, де українське населення зазнало терору.
На Сході та Півдні України ворог продовжує тактику залякування цивільного населення і намагається спровокувати паніку. Яскравим свідченням цього стали масові ракетні обстріли всієї території нашої країни 10 жовтня, в ході яких рф запустила по Україні 83 ракети, 43 з них збили ЗСУ. Загинуло 19 осіб та більше сотні було поранено. У Києві зазнали пошкодження шість закладів освіти, а також будівля Міністерства освіти і науки України. По всій країні освітній процес, який з 1 вересня для більшості закладів освіти розпочався в очному або змішаному форматах, з 10 по 14 жовтня рекомендовано перевести в онлайн-режим через загрозу продовження ракетних атак і запуску безпілотних літальних апаратів. У деяких регіонах через відсутність стабільного електропостачання та доступу до мережі інтернет місцева влада рекомендувала перейти на навчання сімейного типу.
Ворог продовжує тактику руйнувань цивільних об’єктів, серед яких – заклади освіти. Окрім того, на тимчасово окупованих територіях, особливо після незаконної анексії контрольованих російськими військами частин Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей, триває тиск на українських вчителів, учнів та їхніх батьків щодо переходу на російську систему навчання з російськими навчальними програмами.
Зруйновані та пошкоджені заклади освіти
За даними ресурсу «Освіта під загрозою», від початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року 2 608 закладів освіти постраждали від бомбардувань та обстрілів, 313 із них зруйновано повністю. Із середини липня ці показники зросли на майже пів сотні пошкоджених шкіл та майже сотню зруйнованих.
Найбільше зруйнованих закладів освіти за період війни – 108 – у Запорізькій області, переважно це дитячі садочки та школи. 10 жовтня під час обстрілу житлового кварталу Запоріжжя одна з ракет влучила у дитячий садок, а інша – у будівлю гімназії в одному з районів міста. Проти ночі 17 вересня в ході ударів по населених пунктах Запорізької області в селі Таврійське зруйновано гімназію. 27 серпня російські окупаційні війська п’ятьма ракетами зруйнували школу-інтернат у Запоріжжі, де до війни навчалося 200 дітей. 5 серпня під час обстрілів населених пунктів Запорізького району в селищі Новоіванівка було зруйновано місцеву школу.
Клас зруйнованої школи-інтернату в Запоріжжі. Фото: Олександр Старух, Телеграм
Найбільше пошкоджених навчальних закладів на Донеччині – 650, більшість із яких – це дитячі садочки та школи. Під час обстрілу 16 вересня міста Селидового, окрім житлових будинків, постраждали також школа, гімназія та дитячий садок. 6 вересня в ході ударів по Кураховому зруйновано гімназію № 2. 30 серпня російські війська обстріляли місто Дружківку, внаслідок чого школу № 8, яку відремонтували та готували до початку нового навчального року з 1 вересня, знищено повністю. 24 липня ворожі сили зруйнували заклади освіти в Бахмуті та Костянтинівці. За декілька днів до цього 21 липня росіяни також зруйнували своїми ударами школи у Краматорську та Костянтинівці.
Зруйнована будівля Курахівської гімназії № 2. Фото: Павло Кириленко, Телеграм
У Харківській області за період війни зруйновано та пошкоджено понад пів тисячі закладів освіти. 13 вересня внаслідок ударів росіян по місту Лозовій знищено будівлю місцевої школи на пів тисячі навчальних місць, а також дитячий садок. У ніч проти 25 липня ракетними ударами зруйновано школу в Чугуєві. 15 липня російські ракети пошкодили будівлі шкіл у Холодногірському та Індустріальному районах Харкова. Крім того, після деокупації населених пунктів Харківської області виявлено численні факти мінування будівель закладів освіти. Наприклад, у селі Макарове Золочівської громади у зруйнованій школі знайдено російські міни.
Наслідки російського ракетного удару по Харкову, 15 липня 2022 року. Фото: Суспільне Харків
За підрахунками Світового банку, на відновлення зруйнованих та пошкоджених шкіл Україні може знадобитися близько 9 млрд доларів США. Частина з цих коштів потрібна на відновлення частково пошкоджених будівель, щоб організувати навчальний процес уже зараз, інша частина знадобиться для відбудови повністю зруйнованих шкіл. Український уряд у проєкті Державного бюджету на наступний рік передбачив видатки у вигляді освітніх субвенцій на облаштування безпечних умов та закупівлю шкільних автобусів, щоб частково вирішити найгостріші проблеми в загальній середній освіті. Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн 14 вересня у Європарламенті заявила про виділення 100 млн євро на відновлення українських шкіл.
Людські втрати
За оновленими даними ООН, станом на 11 жовтня 2022 року Україну покинуло 7,6 млн осіб, ще 6,2 млн стали внутрішніми переселенцями. Станом на 1 вересня за кордоном перебувало майже пів мільйона дітей шкільного віку, з яких більше 4 тисяч повернулися в Україну після поновлення освітнього процесу в українських школах. Також повернулися в Україну понад 3 500 вчителів, ще 13 тисяч продовжують залишатися за межами нашої держави.
Справжнім викликом для української освіти та сімей, чиї діти перебувають за кордоном та відвідують тамтешні школи, стала необхідність також паралельно продовжувати навчання в українських школах. Школярі, які перебувають в інших країнах, можуть у дистанційному форматі брати участь у заняттях у своїх рідних школах або перейти на навчання сімейного типу чи екстернат, щоб продовжувати здобувати українську освіту. Крім того, вони змушені також відвідувати і місцеві школи, що в результаті може спричинити додаткову завантаженість українських школярів, які й без того перебувають у складних обставинах у новій для себе країні. Батьки зізнаються, що головною причиною їхнього рішення організувати відвідування дитиною української школи є надія на швидке повернення, однак якщо навантаження зростатиме, то вони будуть змушені відмовитися від дистанційного навчання саме в українській школі. Важливо, щоб школярі мали змогу продовжувати отримувати знання насамперед з українознавчих предметів. Для цього український уряд підтримав ідею відкриття в європейських країнах мережі освітніх хабів для вимушених переселенців з України, щоб діти могли продовжувати своє навчання. Однак, на думку експертів, їхня кількість поки не достатня, щоб охопити майже пів мільйона учнів, які перебувають за кордоном. Також МОН підписало меморандум про співпрацю з Кембриджським університетом про трансформацію освіти для українських дітей, які вимушено перебувають за межами країни, що передбачає створення карт, які відображають відмінності між національними освітніми програмами і спрямовані на те, щоб допомогти іноземним викладачам оцінити об‘єктивний рівень освіти учнів та студентів, а також посприяти учням та студентам у полегшенні перехідного процесу в навчанні.
Інший виклик, що постав перед початком навчального року, – це створення безпечних умов для очного навчання в закладах освіти. Адже від того, чи облаштовано у школі укриття з дотриманням усіх норм, залежало обрання форми організації освітнього процесу в закладі. Станом на початок вересня більше 50% шкіл України мали укриття та розпочали навчання в очному форматі. Однак рішення щодо цього сильно відрізняються залежно від безпекової ситуації в регіонах. Наприклад, в Одесі, за даними міської влади, 97% шкіл обрали онлайн-навчання. Із 737 шкіл Одеської області відкрито лише 326 (59 шкіл працюють у повному обсязі, а в решті планується змішане онлайн- та офлайн-навчання). Із 855 дитсадків відкрито лише 267. У Миколаєві не працює жодна школа, а в Миколаївській області дуже мало шкіл зі змішаним (онлайн та офлайн) навчанням. Водночас 55% учнів Львівщини розпочали навчальний рік очно.
Залишається серйозною проблемою підтримка учасників освітнього процесу, які перебувають на тимчасово окупованих територіях (ТОТ). Станом на 1 вересня лише на Херсонщині в окупації знаходилася майже тисяча шкіл. Окупаційна влада робила спробу розпочати навчальний рік за російською навчальною програмою і змусити українських учнів (через погрози та обіцянки додаткових виплат батькам) відвідувати такі «навчальні» заклади, для цього навіть завезли вчителів із рф. За підрахунками МОН, близько 20–25% учнів від довоєнної кількості пішли до шкіл на ТОТ у Херсонській області. Представники українського уряду перед початком навчального року наголошували, що учні мають змогу брати участь в українському навчальному процесі дистанційно. Також лунали заклики до батьків на ТОТ покидати ці території та переїжджати на підконтрольні Україні, де їхні діти зможуть продовжити навчання у місцевих школах.
Навчання у школах, які на ТОТ використовують російську навчальну програму, свідчить про спробу «перевиховати» українських дітей. Зокрема, перед початком навчального року з’явилися так звані «методичні рекомендації» «Структурний план уроку на тему «Моя історія», який є пропагандистським документом, де на основі псевдоісторичних фактів на кшталт «Україну створив лєнін, української мови не існує, всі українські герої – злочинці, Україну має бути знищено» зроблено спробу змінити думку українських дітей.
За інформацією департаменту освіти і науки Харківської військової адміністрації, станом на 1 вересня на ТОТ області перебувало близько 8 тисяч учнів та знаходилася 151 школа. Офіс Генерального прокурора України повідомляв, що в місті Куп’янську окупаційна влада погрожує батькам забирати у них дітей, якщо ті не погодяться на відвідування шкіл. Переважна більшість учнів та їхніх батьків прагнули переїхати на підконтрольні Україні території. Успішний контрнаступ українських військ у Харківській області дав змогу відновити контроль над цими територіями, а також виявити ще більше фактів терору проти цивільного населення. Зокрема, відомо про вимушені затримання та катування місцевих вчителів.
Висновки
Станом на 230-й день повномасштабної війни російські війська продовжують неспровоковану та незаконну війну проти України. Триває нищення української освітньої інфраструктури, терор та катування українських освітян, які опинилися на ТОТ, а також спроби «перевиховати» українських учнів. Усе це свідчить про злочинний характер цієї війни. Атаки на об’єкти енергетичної інфраструктури вчергове доводять, що ворог використовуватиме всі доступні йому методи тиску на українську державу, в тому числі на освіту.
Український уряд, громадянське суспільство, міжнародні організації мають продовжувати фіксувати всі факти незаконного поводження з українськими освітянами на тимчасового окупованих територіях, спроби залякати та зламати людей, руйнування освітньої інфраструктури, а також збільшувати кількість наданої підтримки. Потрібно докладати більше зусиль для того, щоб не лише відновити зруйновані об’єкти, але й не втратити українських учнів на майбутнє. Для цього потрібно розробити швидкі та дієві рішення для продовження навчання в українській системі освіти особами, які опинилися за кордоном та вимушено перебувають на ТОТ.
