Освітня субвенція — кошти, що спрямовуються з державного бюджету до місцевих бюджетів і призначені для виплати зарплати вчителям. Якщо коштів освітньої субвенції для цього недостатньо, органи місцевого самоврядування мають доплачувати вчителям з власних надходжень місцевих бюджетів.
Новою постановою Уряду (від 05.03.2024 № 245) Порядок та умови використання освітньої субвенції вперше (з моменту прийняття у 2015 році) викладено в новій редакції (за попередні дев’ять років до документа вносили фрагментарні зміни 17 разів). З формулою освітньої субвенції, яку було затверджено у грудні 2017 року, інша ситуація: за ці шість років це її п’ята редакція.
Постанову Уряду, якою затверджено Порядок та умови використання освітньої субвенції, теж змінено: її третій пункт викладено в новій редакції. Цей пункт важливий тим, що містить доручення Уряду іншим органам виконавчої влади щодо шляхів виконання постанови. Зокрема, місцевим держадміністраціям доручено жорстко економити, бути фінансово дисциплінованими, не витрачати більше, ніж заробляєш, платити вчасно зарплату вчителям, оплачувати енергоносії та комунальні послуги шкіл, не допускати заборгованості тощо. У новій редакції пункту розрахунки за енергоносії та комунальні послуги зникли. Чи означає це, що можна не платити, — навряд, бо постачальники енергоносіїв та комунальних послуг можуть звернутися до суду та отримати свої гроші так само першочергово через блокування рахунків у Казначействі і з відсотками, а школа додатково їм компенсує судовий збір та інші витрати, пов’язані із судовим розглядом.
У новій редакції Порядку та умов використання освітньої субвенції є такі зміни:
1) початок провадження освітньої діяльності приватної школи, що хоче отримувати освітню субвенцію, необхідно відображати у програмно-апаратному комплексі «Автоматизований інформаційний комплекс освітнього менеджменту»;
2) залишки освітньої субвенції відтепер не можна витрачати на «заходи територіальної оборони, задоволення продовольчих потреб цивільного населення, евакуацію/вивезення/переміщення цивільного населення із місцевості, де ведуться бойові дії, та небезпечних територій у безпечні місця, зокрема на оплату транспортних послуг, пально-мастильних матеріалів, облаштування місць розміщення громадян, які у зв’язку з бойовими діями залишили місце проживання/перебування, оплату інших заходів, спрямованих на підтримку цивільного населення в умовах воєнного стану».
Але найвагомішою є зміна, що передбачає посилення політики припинення фінансування так званих малокомплектних шкіл за рахунок коштів освітньої субвенції, а саме: «за рахунок субвенції не здійснюється фінансування закладів загальної середньої освіти (крім закладів початкової школи), кількість учнів у яких становить: з 1 вересня 2016 р. — менше 25 осіб; з 1 вересня 2025 р. — менше 45 осіб; з 1 вересня 2026 р. — менше 60 осіб».
У поле зору потрапляє очевидний часовий розрив між 2016 роком та 2025/2026 роками, і можуть виникнути запитання «Чому зараз?» або «Чи планується продовження змін у 2027 році?».
Варто пояснити, звідки у 2016 році з’явилися стартові «менше 25 осіб». Свого часу для запровадження цього обмеження Уряду знадобилися правові підстави у вигляді окремого Закону України, бо у статті 103-2 «Освітня субвенція» Бюджетного кодексу України про жодні 25, 45 чи 60 осіб не згадується, а акти Уряду не можуть суперечити актам вищої юридичної сили.
Наразі правові підстави для введення норми про 45 та 60 осіб невідомі, бо Верховна Рада України щодо цього ніяких актів не приймала. Також загадкою є те, чому саме 45 та 60 осіб, а не будь-які інші числа, бо не надано аналітики чи обґрунтування щодо того, скільки таких малокомплектних закладів є зараз, якою буде їх прогнозована кількість у 2025 і 2026 роках, у скільки це обійдеться місцевим бюджетам або скільки комунальних шкіл, можливо, буде закрито місцевою владою.
Загалом подібний прецедент видається небезпечним, бо якщо Уряду відтепер не потрібні закони України для прийняття таких рішень, то припинення фінансування з державного бюджету шкіл з будь-якою кількістю учнів цілком можливе і в наступних роках.
До формули розподілу освітньої субвенції було внесено фрагментарні зміни, зокрема: внесено окремі термінологічні уточнення, збільшення коефіцієнтів приведення кількості годин навчального плану на 2024 рік (у порівнянні з 2023 роком), збільшення оплати за простій для педагогічних працівників шляхом урахування в розрахунку «оплати днів відпустки, виходячи із середньомісячної заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення», а також змінено «понижувальний коефіцієнт» до обсягу освітньої субвенції для всіх місцевих бюджетів та приватних закладів загальної середньої освіти — з 0,9 у 2023 році на 0,89 у 2024 році.
Загалом «понижувальний коефіцієнт» (не принципово, 0,9 чи 0,89) — це законодавча новела, запроваджена у 2023 році і повторена у 2024 році. З ним ситуація виглядає так, що Верховна Рада України може розглядати будь-які проєкти Закону України про державний бюджет, подані Урядом, з неважливо якими обсягами субвенцій, але згодом Уряд може зменшити обсяги видатків за затвердженою статтею держбюджету, просто встановивши для них «понижувальний коефіцієнт».
