Академічна мобільність по-новому

Іван Шемелинець, Євген Ніколаєв

13 травня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 599 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо врегулювання питань академічної мобільності», якою удосконалив регулювання питань академічної мобільності. Вочевидь, військове вторгнення росії і спричинені ним наслідки зумовили необхідність оновлення законодавства, що врегульовує питання академічної мобільності учасників освітнього процесу.

Постановою вносяться зміни до декількох нормативно-правових актів, а саме до:

• Положення про умови матеріального забезпечення осіб, направлених за кордон на навчання та стажування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1996 р. № 287;
• Порядку призначення і виплати стипендій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 р. № 882 «Питання стипендіального забезпечення»;
• постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2010 р. № 82 «Про норми відшкодування витрат, пов’язаних з направленням вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів і докторантів для участі у заходах, що проводяться в Україні та за кордоном»;
• постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 р. № 579 «Про затвердження Положення про порядок реалізації права на академічну мобільність».

Положення про порядок реалізації права на академічну мобільність, затверджене постановою № 579 (далі — Положення-2015), було викладено в новій редакції з новою назвою — Порядок реалізації права на академічну мобільність (далі — Порядок-2022). Отже, регулювання академічної мобільності зазнало змін. Наведемо основні з них далі.

1. Уточнено перелік учасників академічної мобільності.

На відміну від попереднього Положення, дія нового Порядку поширюється не лише на заклади вищої освіти і наукові установи, але й на заклади фахової передвищої освіти та частково — на заклади професійної (професійно-технічної) освіти.

Якщо в Положенні-2015 йшлося про вітчизняних та іноземних учасників освітнього процесу, то згідно з Порядком-2022 учасниками академічної мобільності можуть бути:

• здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, докторанти денної форми навчання, які беруть участь у програмі академічної мобільності в іноземному або іншому українському закладі освіти (науковій установі);
• працівники за основним місцем роботи українських закладів фахової передвищої, вищої освіти (наукової установи), які беруть участь у програмі академічної мобільності в іноземному або іншому українському закладі освіти (науковій установі);
• студенти і викладачі іноземних закладів освіти, які беруть участь у програмі академічної мобільності в певному українському закладі освіти (науковій установі).

 

Крім цього, визначено перелік осіб, на яких НЕ поширюється Порядок-2022:

• особи, тимчасово допущені до занять;
• слухачі;
• здобувачі освіти, які перебувають в академічній відпустці;
• здобувачі освіти (наукового ступеня), працівники військових закладів фахової передвищої, вищої освіти, закладів фахової передвищої, вищої освіти зі специфічними умовами навчання;
• здобувачі освіти (наукового ступеня), працівники закладу освіти (наукової установи), направлені Міністерством освіти і науки України за кордон на навчання, стажування, педагогічну, науково-педагогічну та наукову роботу на виконання міжнародних міжурядових та міжвідомчих договорів про співробітництво в галузі освіти та/або науки, міжнародних програм, проєктів;
• громадяни держави, визнаної в установленому порядку державою-агресором або державою-окупантом, або держави, що не визнає тимчасово окуповані території такими, що належать Україні.

 

2. Розширено форми та види академічної мобільності.

До форм академічної мобільності для здобувачів освіти, окрім навчання за програмами академічної мобільності, мовного та наукового стажування, додались:

• навчально-наукове стажування;
• практика;
• інші форми (участь у семінарах, конференціях, виступи та публікації в межах певної спеціальності/галузі знань тощо).

До форм академічної мобільності для аспірантів, докторантів, викладачів і дослідників закладу освіти (наукової установи), окрім участі у спільних проєктах, викладання, наукового дослідження, наукового стажування, підвищення кваліфікації та участі у програмах кредитної академічної мобільності, визначених у Положенні-2015, додалися «інші форми (участь у семінарах, конференціях, виступи та публікації в межах певної спеціальності/галузі знань тощо), що не суперечать законодавству».

Уточнено зміст деяких форм академічної мобільності. Наприклад, під участю у спільних освітніх та/або наукових проєктах слід розуміти діяльність у складі тимчасової проєктної групи, утвореної на певний строк для реалізації мети і виконання завдань певного освітнього або наукового проєкту за рахунок гранту, наданого закладам-партнерам, а практику визначено як отримання досвіду професійної діяльності в галузі майбутньої, наявної, суміжної спеціальності під керівництвом працівників закладу освіти (наукової установи) з метою формування фахових компетентностей і навичок у реальних, у тому числі виробничих, умовах для прийняття самостійних рішень у практичній діяльності, оволодіння методами, формами організації та засобами праці в певній професійній діяльності або галузі знань.

На відміну від Положення-2015, у Порядку-2022 визначено, що академічна мобільність здобувачів освіти (наукового ступеня), а також педагогічних, науково-педагогічних, наукових, інших працівників закладів освіти (наукових установ) поділяється за сферою діяльності на освітню та наукову, а за способом реалізації — на очну, що передбачає фізичне переміщення учасника академічної мобільності до закладу-партнера, дистанційну, що передбачає інтерактивну взаємодію учасника академічної мобільності, що забезпечується використанням відповідних інформаційно-комунікаційних технологій, та змішану, що передбачає очно-дистанційну участь учасника академічної мобільності.

 

3. Удосконалено процедури оформлення договорів про академічну мобільність.

Для реалізації права на академічну мобільність український та іноземний заклади освіти (наукові установи) або інший український заклад освіти (наукова установа) укладають у письмовій або електронній формі договір між закладами-партнерами про виконання програми академічної мобільності (партнерський договір), а з учасником академічної мобільності укладається договір академічної мобільності. Отже, відтепер для належного оформлення участі в академічній мобільності необхідно укласти два договори.

Укладення договору про співробітництво між закладами-партнерами, а також партнерського договору та договору академічної мобільності в умовах воєнного стану здійснюється в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису. В разі неможливості використання такого підпису здійснюється обмін листами про намір співробітництва, виконання програми академічної мобільності та підтвердження виконання зобов’язань після завершення або скасування воєнного стану.

У Порядку-2022 деталізовано коло питань, які мають бути відображені в партнерських договорах та договорах академічної мобільності.

Для освітньої академічної мобільності обов’язковим є визначення закладами-партнерами в партнерському договорі переліку та змісту освітніх компонентів, порядку вибору додаткових навчальних дисциплін, обсягу навчального навантаження, детального опису оцінювання результатів та їх відображення в документі, де зазначаються результати академічної мобільності.

У договорі академічної мобільності, окрім іншого, визначаються її мета, завдання, вид та форма, тривалість, строк (у разі потреби — етапи), результати, яких очікується досягти, документ, що отримує учасник після завершення участі у програмі академічної мобільності, перелік та зміст освітніх компонентів, обсяг навчального навантаження, детальний опис оцінювання результатів та їх відображення в додатку до диплома (для освітньої академічної мобільності), строк, умови та порядок звітування під час або після повернення до українського закладу-партнера, визнання результатів академічної мобільності, а також заходи, що вживатимуться в разі недосягнення цілей академічної мобільності або невизнання її результатів, порядок вибору додаткових навчальних дисциплін (крім вивчення в закладі-партнері обов’язкових навчальних дисциплін) для освітньої академічної мобільності, строк, умови та порядок ліквідації академічної заборгованості, у тому числі в закладі-партнері. Крім того, договір академічної мобільності, що укладається під час реалізації будь-якого виду чи форми академічної мобільності українським учасником, який навчається на підставі державного (регіонального) замовлення, в обов’язковому порядку повинен містити вимогу щодо незбільшення строку здобуття відповідного освітнього, освітньо-наукового/освітньо-творчого рівня або наукового ступеня, а в разі невиконання цієї вимоги — продовження строку здобуття освіти такою особою понад нормативний для такого освітнього, освітньо-наукового/освітньо-творчого рівня або наукового ступеня за рахунок коштів фізичних (юридичних) осіб.

Відповідно до Порядку-2022, інформація про участь здобувачів освіти у програмі академічної мобільності за відповідними формами академічної мобільності вноситься до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО). Натомість Положення-2015 містило вимогу про відображення в ЄДЕБО лише інформації про осіб, що уклали договори про навчання за програмою академічної мобільності.

 

4. Розширено гарантії учасникам академічної мобільності.

Згідно з Порядком-2022, здобувачі освіти зберігають за собою місце навчання, право на призначення академічної та/або соціальної стипендії незалежно від наявності в партнерському договорі та/або договорі академічної мобільності положення щодо фінансової підтримки закладом-партнером у грошовій та/або безгрошовій формі та її обсягів. Раніше виплата стипендії протягом навчання, стажування чи провадження наукової діяльності в іншому закладі вищої освіти (науковій установі) — партнері на території України чи поза її межами гарантувалась, якщо стипендію не було передбачено умовами академічної мобільності.

Для педагогічних, науково-педагогічних, наукових та інших працівників строк збереження посади на період академічної мобільності збільшено до двох років. Крім того, збереження оплати праці за основним місцем роботи в розмірі середньої заробітної плати упродовж перших шести місяців гарантується тоді, коли підтримка у грошовій формі протягом усього строку участі у програмі академічної мобільності в закладі-партнері передбачена в розмірі, що на дату укладення договору про академічну мобільність є меншим за розмір середнього прожиткового мінімуму в країні перебування.

 

5. Деталізовано контроль за виконанням програм академічної мобільності.

Відповідальність за дотримання вимог законодавства під час виконання програми академічної мобільності, прав учасників академічної мобільності, прозорість під час та після її виконання, ефективне, раціональне та цільове використання коштів несуть керівники українських закладів-партнерів.

Обов’язковою умовою є оприлюднення результатів відбору українських учасників, звіту про завершення ними виконання програми академічної мобільності та її результатів на офіційному вебсайті українського закладу-партнера.

У разі невиконання українським учасником під час перебування в закладі-партнері умов, визначених у договорі академічної мобільності в частині опанування змісту освітніх компонентів та виконання обсягу навчального навантаження, такий учасник після повернення до закладу освіти (наукової установи) постійного місця навчання в установленому порядку ліквідовує академічну заборгованість до закінчення першого семестрового контролю після його повернення або повторно вивчає відповідні освітні компоненти за рахунок коштів фізичних (юридичних) осіб.

 

Водночас Порядок-2022 має ряд змістових та технічних вад.

Найперше, фінансова норма, викладена в останньому реченні абзацу четвертого пункту 6 Порядку-2022, посилається на абзац сьомий пункту 18 Порядку-2022. Проте цього абзацу в документі немає: пункт 18 Порядку-2022 містить усього п’ять абзаців.

По-друге, у переліку учасників академічної мобільності (підпункт 1 пункту 9 Порядку-2022) відсутні здобувачі ступеня молодшого бакалавра, тоді як у попередній редакції документа вони були.

По-третє, некоректно вжито окремі термінологічні вирази. Так, нещодавніми змінами до Закону України «Про вищу освіту» було розмежовано військові заклади освіти і заклади освіти зі специфічними умовами навчання, тому їх відтепер слід наводити через кому, а не брати заклади зі специфічними умовами навчання в дужки, як це зроблено в абзаці дев’ятому пункту 1 Порядку-2022. У виразі «розмір середнього прожиткового мінімуму» (абзац третій п. 16 Порядку-2022) не слід вживати слово «середній», адже мінімум — один, не буває середнього, більшого і меншого мінімумів.

По-четверте, серед потенційних учасників академічної мобільності не названо громадян України, які навчаються чи працюють в іноземних закладах освіти і могли би брати участь у програмах обміну з українськими університетами. Цей варіант академічної мобільності може бути ефективним інструментом «зворотної інтелектуальної міграції» українців та побудови міцних зв’язків між українськими закладами освіти та їхніми іноземними партнерами.

Врешті, дивним виглядає віднесення до форм академічної мобільності проходження практики, участі у семінарах, конференціях, виступів та публікацій у межах певної спеціальності/галузі знань. Адже для реалізації академічної мобільності Порядок-2022 вимагає укласти два договори (між українським та іноземним закладами освіти, а також із учасником мобільності). Робити це, скажімо, для виступу на іноземній онлайн-конференції (згідно з Порядком, це відтепер є дистанційною формою міжнародної академічної мобільності), погодьтеся, абсурдно. Або візьмімо міжнародну публікацію. Договір у зв’язку з нею потенційно укладатися може, але це є авторський договір між видавцем наукового журналу та автором (співавторами) статті, ініціатором якого є журнал; це не є два договори про партнерство і мобільність.

Таким чином, Порядок реалізації права на академічну мобільність деталізує регулювання різних пов’язаних із мобільністю питань, вимагає від закладів освіти ретельно продумати і закріпити в договорах важливі аспекти реалізації програм академічної мобільності, що слід оцінити позитивно: добре виписані процедури полегшують робочі процеси. Водночас технічні помилки та окремі прогалини в документі свідчать про недостатню увагу його авторів до деталей та нормотворчої техніки, на що ми й хочемо звернути увагу Міносвіти як розробника цього Порядку.