«ОсвітАналітика» Аналітичний Центр Київського університету імені Бориса Грінченка

Новини

Читацький імідж учителя літератури та методи навчання: як створити читацьку спільноту в класі

Тетяна Марценюк, стажерка Аналітичного центру “ОсвітАналітика” у 2021 році

Нині в інфопросторі точиться чимало дискусій, пов’язаних із дитячим читанням, шкільною програмою з літератури тощо. Проте в процесі навчання надзвичайно важливою є постать учителя як наставника, що вміє і знає, як говорити з дітьми про тексти, розвивати їхні читацькі навички та звичку читати загалом. У літературі для дітей та юнацтва все частіше головною постає комунікативна функція замість дидактичної. Діти звертаються до книг, щоб вирішувати особисті проблеми та шукати відповіді на свої запитання. Сучасний учитель літератури повинен враховувати ці особливості, вміти порадити потрібні художні твори, стати свого роду авторитетом у світі літератури для своїх учнів.

Тож ключова ідея дослідження – проаналізувати світовий досвід переосмислення ролі вчителя літератури та підходів до навчання, запропонувати креативні ідеї для втілення в українському просторі, щоб завдяки такій трансформації вчителі могли успішно розвиватися професійно та вдосконалювати комунікацію з учнями.

У роботі запропоновано рекомендації для надавачів послуг підвищення кваліфікації щодо розширення тематики курсів, зміни до змісту проєкту Стратегії розвитку читання, а також сформовано (на основі світового досвіду) перелік сучасних методів для застосування під час навчання.

Ідеальні уроки літератури – це той простір, що формує ставлення учнів до літератури як до мистецтва, а до читання – як до ресурсу для особистісного розвитку. Втілення такої концепції потребує кропіткої роботи чарівників. Тобто вчителів. Без належно дібраної методики, без розуміння вчителем його ролі у процесі навчання – «магія» навряд чи спрацює.

То хто ж такі ці вчителі-чарівники? Професорка Університету Сент-Луїса Дженніфер Бюллер слушно каже, що сьогодні роль учителя – це не лише професійне знання програмного матеріалу та стандартних методів навчання. Сучасний учитель літератури усвідомлює себе креативною особистістю, яка добре орієнтується в сучасній дитячій літературі та в літературному процесі загалом, уміє визначити читацькі інтереси учнів, сформувати в класі читацьку спільноту1. Інакше кажучи, роль учителя в процесах формування читацької грамотності та залучення дітей до читання стала більш вагомою, ніж раніше.

Мета дослідження – запропонувати кроки для якісного переосмислення ролі вчителя літератури та застосування сучасних методів навчання, а також розширення тематики навчання вчителів літератури на курсах підвищення кваліфікації за такими напрямами: 1) формування читацького іміджу вчителя; 2) розширення знань про сучасну літературу для дітей та юнацтва; 3) використання креативних методів для розвитку читацької грамотності учнів; 4) застосування цифрових технологій для промоції читання. Це шанс змінити уроки літератури так, щоб учитель із учнями разом перетворювалися на читацьку спільноту, яка за допомогою новітніх методів вчиться глибинно читати, дискутувати, аналізувати тексти.

Серед методів дослідження – дискурс-аналіз (для аналізу інформаційних іноземних та українських ресурсів, учительських платформ тощо), аналіз документів (проєкт Стратегії розвитку читання на 2021–2025 роки «Читання як життєва стратегія», звіт соціологічного опитування «Читання в контексті медіаспоживання та життєконструювання» та ін.), інтерв’ю (з учителькою літератури й дитячою письменницею Діаною Мельниковою).

Дитяче (не)читання, або проблема вчителя

На запитання про те, чи несе вчитель літератури відповідальність за розвиток читацьких здібностей своїх учнів, відповідь ствердна. Сучасні уроки літератури передбачають не лише стандартне опрацювання програмних текстів для успішного складання ЗНО в майбутньому. У контексті трансформаційних освітніх процесів усе частіше йдеться про розвиток читацької грамотності учнів та бесід про важливість читання як процесу загалом. У Національному звіті за результатами міжнародного дослідження якості освіти PISA-2018 зазначено, що «підліткам складно критично мислити, розуміти відомі їм категорії в новому контексті, висувати припущення, критично оцінювати тексти»2. Ця теза ілюструє якість процесу читання, а саме той факт, що учні не опрацьовують тексти глибинно. Очевидно, що важливим чинником у цьому процесі є мотивація: її відсутність спричинена «неусвідомленням інструментального значення читання»3. Йдеться не про мотивацію навчальної діяльності як елемент уроку, а про мотивацію на глобальному рівні, коли вчитель пояснює, як саме конкретно кожному з учнів читання може стати у пригоді навіть після навчання в школі.

Іншу тезу також узято зі звіту PISA-2018: «Навички читання, які вважалися потрібними для розвитку особистості, успіхів у навчанні, участі в економічному й громадському житті 20 років тому, відрізняються від тих, які потрібні сьогодні. Імовірно, що й через наступні 20 років вони також зміняться»4. З огляду на це, роль учителя літератури та його методи навчання сьогодні теж трансформуються. Сучасні педагоги повинні ставити перед собою завдання створити дітям комфортні умови для радісного читання, працювати з ними за допомогою нових креативних методів. Адже без належних змін у цьому напрямі, очевидно, відбуватиметься значний розрив між запровадженням освітніх реформ та реальним їх виконанням.

Також вартий уваги звіт соціологічного опитування «Читання в контексті медіаспоживання та життєконструювання», проведеного на замовлення Українського інституту книги 2020 року. Умовними бар’єрами читання серед дітей було названо «відсутність алгоритму вибору, ранжування книжок, відсутність доступних рекомендаційних сервісів та ін.»5. Останній аспект відразу наштовхує на думку: чому таким джерелом рекомендації книг для дитини не може стати вчитель літератури? Як відповідь, читаємо коментарі дітей середньої групи: «Тому що вчителі не розуміють нашого смаку, вони не розуміють нашого смаку в читанні і дають нам книги, які не подобаються»6. Загалом учителі як джерело рекомендацій книг для дітей згадуються дітьми поодиноко, сказано в опитуванні.

Який набір проблем оприявлюють ці приклади? Насамперед ідеться про несформований читацький імідж учителя літератури, недостатньо високий рівень його орієнтування в літературному процесі загалом і в сучасній літературі для дітей та юнацтва зокрема. Це повертає нас до думки Дженіфер Бюллер про необхідність переосмислення ролі вчителя літератури в сучасних контекстах.

Роль учителя літератури та вибір методів навчання: міжнародний огляд

Уроки літератури як простір для активного залучення дітей до читання сьогодні трансформуються у світі завдяки переосмисленню ролі вчителя літератури та зміні стандартних методів навчання на більш креативні.

У дослідженні для Національної ради вчителів англійської мови (National Council of Teaching of English, далі – NCTE) професорка Дженніфер Бюллер визначає мету сучасного вчителя літератури: сформувати позитивні асоціації учнів із процесом читання та допомогти їм розвинути читацькі здібності. Вона також виокремлює три важливі елементи навчання літератури:

  1. Створення читацької спільноти у класі.
  2. Роль учителя.
  3. Якість та актуальність поставлених перед учнями завдань7.

Реалізація цих складових потребує від учителя вміння реагувати на читацькі потреби учнів, добирати методи та підходи відповідно до сучасних контекстів, а також уміння створити в класі читацьку спільноту завдяки вдало побудованій колективній роботі.

У контексті навчання вчителів NCTE також опублікувала матеріал8, у якому рекомендує дотримання чотирьох принципів для підвищення здатності вчителів викладати та обирати літературу для дітей та юнацтва:

  1. Ґрунтовне знання літератури. Учителям рекомендовано збагачувати свій читацький досвід на різних курсах та під час програм підготовки вчителів, незалежно від державних сертифікаційних вимог. Вони повинні розширювати горизонти знань про якісні книги в галузі літератури для дітей та юнацтва, включаючи художню літературу, публіцистику та мультимодальні тексти.
  2. Імідж читача. Учителі, які є активними читачами, краще працюють із залученням учнів як читачів. Особисте читання у школі та поза її межами – це поведінка вчителя, яка впливає на розвиток мотивації та читацької грамотності учнів.
  3. Підтримка різноманіття та інакшості, розвиток критичної грамотності. NCTE закликає педагогів підтримувати авторів, ілюстраторів, видавців та книгорозповсюджувачів, чиї роботи відображають різні точки зору та культурне різноманіття в житті усіх дітей.
  4. Використання відповідної педагогіки. Вчителі повинні використовувати ефективні стратегії, щоб дібрати книги, які залучатимуть учнів як читачів та як учасників критичних, значущих розмов про їхнє життя. Учителям потрібно розвивати спільну мову з учнями про ті чинники, що роблять (або ні) певну книгу гарним зразком літератури. Один із центральних конфліктів у парадигмі «учитель – учень – текст» полягає в тому, що вчитель оперує фактичною інформацією про текст (мовою та структурою розповіді), тоді як учнів більше хвилює те, що це означає конкретно для них.

Вартими уваги є рекомендації філіппінських дослідників щодо покращення рівня навчання літератури9. Вони полягають у створенні сприятливої атмосфери на уроках та ролі вчителя в заохоченні дитини до читання:

  1. Учителям рекомендують проводити первинну оцінку читацьких інтересів та уподобань учнів, щоб обрати відповідні підходи, які буде застосовано під час навчання літератури. Перегляд інтересів та уподобань учнів може допомогти вчителям організувати діяльність відповідно до інтересів учнів.
  2. Учителі повинні створювати сприятливе середовище під час вивчення літератури, щоб учні не відчували страху та не були залякані складністю програмних текстів.
  3. Включення технологій також є ефективним інструментом навчання літератури та може сприяти підвищенню інтересу до читання.

Доречно згадати дослідження «Національний огляд переконань та практики вчителів літератури»10, виконане експертами з Національного інституту освіти Сінгапуру та Університету технологій Наньяну. В опитуванні взяли участь 232 вчителі літератури з 47 загальноосвітніх шкіл, серед яких 28% мають учительський стаж від 11 до 20 років, 24% – від 6 до 10 років, 20% – від 3 до 5 років, 10% – від 20 до 30 років, 6% – понад 30 років, 10% – 1–2 роки, 2% – менше одного року. Мета опитування – надати контекстну картину переконань учителів літератури, того, як вони дотримуються ключових цілей викладання літератури та як уявляють ідеального учня-літературознавця, а також їхньої практики, пов’язаної з текстами, обраними для викладання, застосованими навчальними стратегіями для залучення учнів до розвитку читацької грамотності. Опитування показало, що три основні цілі літературної освіти включають оцінку літературних елементів текстів (сюжету, персонажів, декорацій, стилю та тем), заохочення особистої реакції шляхом апелювання до власного досвіду та виховання почуття співпереживання й турботи про інших у світі11.

Корисні ресурси та сучасні методи

Учені Університету Південно-Східної Норвегії провели емпіричне дослідження з читання12, в якому взяли участь учні восьмого класу. Дослідження полягало в тому, щоб застосовувати різні (усні та письмові) методи читання одного художнього тексту. Варті уваги дві вправи – «Письмо в ролях» та «Визнач і поясни». У першій вправі учням пропонується або писати індивідуально від імені одного героя з тексту, або працювати в парі й розвивати діалог між двома персонажами. У другій – вибрати певні поняття з тексту й пояснити їх із погляду одного з персонажів. Ефективним методом також було визначено театралізацію читання.

Наведені методи сприяють різнобічній роботі з текстом на мовно-літературному та позамовному рівнях. Учні розглядають героїв у різних аспектах, приміряють на себе різні ролі (наприклад, можна бути «лиходієм в одній історії, а героєм – в іншій», як зазначив учасник експерименту), що сприяє розвитку емпатії та рефлексії. Також учні позитивно ставляться до спільної діяльності. У класі рекомендовано створювати експериментальний літературний простір, в основі якого буде колективна робота. Колективні методи роботи є сприятливими для учнів, які мають труднощі з читанням, адже спільна діяльність може стати поштовхом до формування індивідуальної позиції та індивідуального процесу роботи з текстом.

У США на базі NCTE створено ресурс «ReadWriteThink», щоб забезпечити вчителям, батькам та іншим фахівцям доступ до найвищої якості практик читання та викладання мовних мистецтв, запропонувавши найкращі безкоштовні матеріали. Варто виокремити практики створення читацьких театрів та застосування подкастів на уроках.

Читацькі театри сприяють вільному зацікавленню читанням. Завдяки багаторазовому прочитанню тексту учні збільшують словниковий запас, розвивають зорову пам’ять і здатність швидко й точно розшифровувати слова. Читацькі театри діють як стимул для того, щоб викликати у читача думки, ідеї, асоціації з власним життям.  Під час такого читання задіюються інтерпретаційні процеси, а також когнітивна і афективна сфери особистості.
Рекомендації для створення читацького театру дивіться за цим посиланням.

Учні можуть слухати і самостійно створювати подкасти різних жанрів, включаючи записи аудіощоденника, аналітичні коментарі до прочитаного, інформаційні записи, що пояснюють поняття, та переконливі, аргументовані висловлювання.
Рекомендації для роботи з подкастами читайте тут.

Також платформа «ReadWriteThink» пропонує цікаві технології для роботи з проблематикою твору, системою персонажів та з повторенням і узагальненням інформації:

У США користуються великою популярністю педагогічні подкасти, у яких вчителі діляться власним досвідом та дієвими методами навчання. Один із таких – «The Cult of Pedagogy Podcast», у якому обговорюють питання стратегій навчання, менеджменту класу, освітніх технологій. Серед епізодів є інтерв’ю з Марісою Томсон, навчальною тренеркою та вчителькою літератури. Вона розробила власну дієву техніку навчання літератури під назвою TQE (Thoughts, Questions, Epiphanies). Працюючи за таким підходом, Маріса Томсон виявила, що її учні стали читати активніше та виходити за межі шкільної програми у своїх читацьких інтересах. Також учителька переконує, що таку методику можна застосовувати щодо різних предметів і не лише до художніх текстів. Далі наведено універсальну таблицю запитань, за якою працюють учні13.

Після обговорення в малих групах за питаннями з таблиці клас переходить до загальної дискусії. Учитель займає позицію модератора і лише в певні моменти щось доповнює. В такий спосіб усі учні мають змогу висловити свої думки щодо прочитаного і зрозуміти, що цінність полягає в процесі обговорення, а не в правильності чи хибності сказаного. Коли в обговоренні беруть участь абсолютно всі, активізується процес взаємомотивації, розвиваються навички критичного мислення, аналізу, ораторського мистецтва тощо.

Учителі Сінгапуру ініціюють літературні гуртки, практикують із учнями творче письмо. Найпоширенішими стратегіями, які вчителі впроваджували щонайменше раз на місяць, щоб заохотити учнів до залучення та обговорення текстів з однолітками, були обговорення всім класом (98%), обговорення в парі/групі (97%), міркування вголос (87%) та дослідницькі бесіди (81%). Найменш поширений підхід передбачав використання дидактичного навчання, коли вчителі чітко розповідали учням про цінності, які вони можуть засвоїти в тексті (56%)14.

Ще один сучасний метод, який пропонується для активного включення в процес навчання літератури і, зокрема, розвитку звички читати, – гейміфікація. За підтримки Європейського Союзу було розроблено гейміфіковану платформу електронного навчання для читання дітей “Q-tales“, яка включає книжкові битви, визначає читацьку продуктивність, таблиці лідерів читання, електронне портфоліо, звіт і запитання. Користувачі заробляють бали, беручи участь у книжкових битвах. Битви, бали, електронні значки й таблиці лідерів – типові інструменти, що застосовуються в гейміфікації читання. Хоча використання цього методу ще не надто поширене, але його позитивний вплив на мотивацію до читання вже доведено15. За результатами трьох досліджень впливу гейміфікованих платформ на зацікавлення читанням виявлено, що учні стали частіше читати й детальніше занурюватися в текст, а це покращує їхні читацькі здібності, збагачує словниковий запас та впливає на швидкість читання. Навіть після закінчення користування гейміфікованою платформою інтерес учнів до читання не надто зменшився і їхні читацькі звички збереглися.

Тут і зараз: як в Україні працюють над формуванням учительського іміджу

Глобальне дослідження сфери підвищення кваліфікації й сертифікації педагогів було проведено в рамках спільної ініціативи руху EdCamp та МОН України ще 2018 року16. В опитуванні взяли участь 8 427 педагогів, із яких 10,8% викладають українську мову і літературу, а 6,2% – зарубіжну літературу. Окремий блок питань присвячено тому, як учителі сприймають себе в професійному сенсі, що для них означає професійне зростання. Мотивація до підвищення кваліфікації прямо пов’язана з формуванням вчительського іміджу. Серед чинників, які мотивують до розвитку, вчителі назвали «Власне бажання розвиватися професійно» (87,5%), «Можливість відволіктися від рутини і отримати нові враження» (37,3%), «Офіційні вимоги» (31,9%), «Прагнення збільшити дохід» (27,4%), «Кар’єрні перспективи» (24,2%), «Інше» (1,9%)17.

Високий рівень бажання професійного розвитку близький до концепції «lifelong learning» і свідчить про готовність вчителів удосконалюватися за наявності якісних ресурсів та пропозицій. Для чіткого розуміння того, як покращити професійну підготовку педагогів, в Україні варто проводити профільні опитування щодо потреб у конкретних навчальних дисциплінах (зокрема, літературі). Окремої уваги потребує психологічна підтримка педагогів, яка також впливає на мотивацію та професійний розвиток. 32,4% всіх респондентів зазначили, що почуваються емоційно виснаженими під час своєї роботи18. У цьому контексті доречно згадати про центри професійного розвитку педагогічних працівників, які з 2020 року приходять на зміну районним/міським методичним центрам/кабінетам. Одним із завдань центрів, як визначено Положенням про них, є забезпечення психологічної підтримки педагогічних працівників19. З-поміж інших важливих завдань центрів слід вказати на поширення інформації про можливості професійного розвитку для освітян.

У ході дослідження до обговорення було залучено вчительку літератури, дитячу письменницю Діану Мельникову. 2018 року вона увійшла до списку 50 найкращих учителів України за версією Global Teacher Prize Ukraine. Серед коментарів пані Діани дуже слушною є відповідь на запитання про те, чи варто вчителеві літератури формувати свій читацький імідж: «Звичайно, це є важливим, коли вчитель ділиться своїм читацьким досвідом, прочитаними книжками, демонструє свою закоханість у літературу, у те, що робить, своє прагнення розширити власні горизонти. Для цього можна вести невеличкий блог у соцмережах, або започаткувати літературний клуб у школі (якщо учні підтримають ідею), або приділити певні уроки літератури чи кілька хвилин на уроці такій рубриці. Навіть при вивченні програмного твору вчитель може поділитися враженнями від прочитаної книги, що є близькою за тематикою чи проблематикою до вивченого зараз тексту, і це буде гарною ілюстрацією або ж мотивацією для учнів у майбутньому прочитати ще одну класну книгу. Чи домовитись разом з учнями взяти позапрограмний твір для читання. Це може бути навіть комікс, який не тільки принесе щось нове в уроки літератури, а й дасть дітям нові навички». Щодо методів навчання Діана Мельникова не радить «перетворювати весь урок на лекцію вчителя», писати реферати чи плани великих художніх творів, які сьогодні легко знайти у вільному доступі й завантажити. Натомість вітаються інтерактивні завдання, пов’язані з використанням технологій: «Наприклад, скласти резюме письменника за шаблоном презентації (і корисна життєва навичка, і фундамент для подальшого складання власного резюме, й ознайомлення з постаттю автора, яка може вмотивувати читати тексти цього письменника)… Перегляд екранізацій, музичних постановок, перформансів, створення власних фільмів/уривків за мотивами роману чи повісті, ігри – усе це сприяє інтересу до книги».

На початку 2021 року Міністерство культури та інформаційної політики України спільно з Українським інститутом книги презентували проєкт Стратегії розвитку читання на 2021–2025 роки «Читання як життєва стратегія»20. Серед причин нечитання названо низький рівень читацької грамотності та несформовану звичку читати, брак мотивації до читання, відсутність орієнтирів при виборі книжки тощо. Окремо варто виділити пункт «кадрова проблема: недостатня підготовка фахівців, брак системи винагород та престижності галузі і «відтік умів» з галузей культури і книжкової сфери зокрема»21. Ця теза потребує конкретизації щодо вчителів літератури, адже вони можуть стати авторитетним джерелом рекомендації книг, допомагати (дітям) розвивати читацьку грамотність за допомогою цікавих креативних методів та формувати звичку читати загалом.

Проєкт Стратегії визначає три етапи, на кожному з яких планується досягти певного набору стратегічних цілей. Цікаво, що втілення деяких із них реально розпочати вже зараз. Однією з цілей Стратегії є впровадження системи інформування вчителів про читацькі тренди у різних вікових категоріях22. Можна припустити, що розробники Стратегії мають чітке уявлення про механізми роботи такої системи в майбутньому. Проте й зараз можна знайти кілька швидких рішень. Доречно буде пропонувати актуальну інформацію із сучасної літератури для дітей та юнацтва на курсах підвищення кваліфікації вчителів літератури зі щоразовим її наповненням відомостями про актуальні теми, книги тощо. Також добірку актуальних літературних новин та читацьких новинок можна регулярно розсилати на електронні скриньки вчителів.

Куди далі?

Учитель літератури має реальні шанси та можливості стати позитивним читацьким прикладом для своїх учнів. Трансформація уроку літератури в мистецький читацький простір завдяки сучасним підходам педагогів позитивно вплине і на ставлення учнів до літератури, і на розуміння ними цінності читання, і на розвиток їхніх читацьких здібностей. Огляд міжнародних досліджень доводить, що роль учителя літератури розширюється і виходить за межі професійних знань програми. Сучасний педагог повинен працювати над розвитком власного читацького іміджу, про що також згадувала у своїх коментарях Діана Мельникова. А виокремлені з міжнародних досліджень і платформ методи навчання за якісної ресурсної підтримки та навчання педагогів реально втілити й під час українських уроків літератури.

Отож на запитання «Що ж робити, щоб трансформувати імідж учителя літератури?» буде кілька відповідей-рекомендацій:

  1. Державним/недержавним надавачам послуг підвищення кваліфікації педагогів пропонується проводити регулярні опитування щодо актуальних і затребуваних тем для опрацювання серед учителів літератури.
  2. Державним/недержавним надавачам послуг підвищення кваліфікації педагогів пропонується звернути увагу такі актуальні тематики під нас навчання вчителів літератури: 1) формування читацького іміджу вчителя; 2) розширення знань про сучасну дитячу літературу; 3) використання креативних методів для розвитку читацьких здібностей учнів; 4) застосування цифрових технологій для промоції читання.
  3. Центрам професійного розвитку педагогічних працівників варто розробити регулярні новинні розсилання на електронні скриньки вчителів літератури. Це дасть змогу в одному листі зібрати корисні покликання на актуальні можливості для професійного зростання, інформацію про книжкові новинки та літературний процес загалом. Перебування в такому інфопросторі допоможе педагогам постійно бути в курсі важливих для них тем. Це, власне, один із варіантів того, як можна систематично інформувати вчителів літератури про актуальні новини.
  4. Розробникам Стратегії розвитку читання пропонується переглянути строки досягнення деяких стратегічних цілей (ідеться про систему інформування вчителів, яку згадано вище), а також конкретизувати можливості вчителя літератури в процесі розвитку читацьких здібностей та формування звички читати серед дітей шкільного віку.

У Додатку до матеріалу сформовано добірку українських подкастів про літературу та актуальних статей з українських освітніх порталів, у яких обґрунтовано потребу застосування новітніх креативних методів під час навчання літератури, наведено корисні навички, які діти здобувають під час читання, а також зібрано поради вчителям від провідних українських фахівців.

Корисного читання та ефективних освітніх змін!

Додаток

 

Добірка українських подкастів про літературу:

  • «Акустика тіней» – один із перших українських подкастів, у якому ідеться про світову літературу.
  • «ПереФарбований Лис» – подкаст, у якому програмні тексти розглядають у контексті літературознавства і психології.
  • «Ранкова доза» – подкаст УІК та «Української правди», у якому відомі люди розповідають про улюблені тексти.
  • «Взяла і прочитала» – у подкасті йдеться про такі поняття, як свобода слова, цензура в літературі тощо.
  • «Я і казка» – цікавий погляд на казки та історію їх створення.
  • «Дефіляда: Київ» – перший літературно-художній подкаст, створений підлітками з редакції «Teenside» ГО «Культурна ініціатива “Букмоль”» за підтримки УКФ.
  • «Культ:Подкаст» – подкаст про культуру загалом, у якому також є випуски, присвячені літературі та видатним авторам.
  • «Лабораторія сенсів» – подкаст до 30-ї річниці Незалежності України, в якому окремі теми стосуються культури читання та письменництва.
  • «Станція 451» – подкаст «The Village Україна» про письменників та книги, які, за визначенням авторів, потрібно зберігати собі в нотатки.

 

Корисні покликання на ресурси про читання та підвищення кваліфікації педагогів:

 

Літературна редакція тексту: Світлана Глущик.

Print Friendly, PDF & Email

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наші новини

Моніторинг освітнього законодавства під час воєнного стану. Документи, оприлюднені 9 – 21 травня 2022 року

      Постанова КМУ від 13.05.2022 р. № 599 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо врегулювання питань академічної мобільності» Постановою

Print Friendly, PDF & Email
докладніше

Моніторинг освітнього законодавства під час воєнного стану. Документи, оприлюднені 25 квітня – 7 травня 2022 року

      Закон України від 21.04.2022 р. № 2215-ІХ «Про дерадянізацію законодавства України» Внесено зміни до Кодексу законів про працю України, зокрема що стосуються

Print Friendly, PDF & Email
докладніше

Інформаційний бюлетень “Академічна доброчесність”. Травень 2022

Травневий номер бюлетеня «Академічна доброчесність» допоможе викладачам підготуватися до проведення літньої екзаменаційної сесії. Ми говоримо про різні формати проведення іспитів (письмовий, усний, тестування, дистанційний, «a

Print Friendly, PDF & Email
докладніше

Інформаційний бюлетень “Академічна доброчесність”. Квітень 2022

Нещодавно Ольга Бершадська дописала на Фейсбуці декілька рекомендацій для викладачів, студентів і адміністрацій університетів щодо «входження» в освітній процес у нових стресових умовах. Нам ці

Print Friendly, PDF & Email
докладніше