Втрати української системи освіти через війну: інфраструктура та людський капітал. Частина 4
Наш попередній огляд втрат української системи освіти через війну ми опублікували в середині жовтня 2022 року. Тоді російська армія лише розпочала свою тактику масованого обстрілу української інфраструктури. Ворог щоразу застосовував до сотні крилатих ракет для виведення з ладу об’єктів української енергетики (підстанцій, теплоелектростанцій, високовольтних ліній тощо). Напередодні зими такі дії видавалися загрозливими, адже призводили до аварійних відключень електропостачання, проблем із опаленням, подачею води, зв’язком та доступом до мережі Інтернет. Це спровокувало певні проблеми для українських закладів освіти. У деяких регіонах було оголошено короткі вимушені канікули.
Водночас на початку листопада українським військовим вдалося звільнити Херсон – єдиний обласний центр, захоплений окупантами після 24 лютого 2022 року. На деокупованій частині області розташовано 279 закладів освіти. Російські війська зосередили всі свої сили на Донбасі та наразі (станом на середину лютого 2023 року) безуспішно намагаються захопити місто Бахмут. Масовані обстріли всієї території України тривають, однак із меншим інтервалом. Рашисти так і не змогли повністю вивести українську електроенергетику з ладу, а графіки відключення світла вдалося стабілізувати. Більшість українських шкіл весь січень перебували на канікулах, щоб не навантажувати додатково мережу. Крім масованих обстрілів, інтервал яких становить приблизно два тижні, освітній процес також часто переривають масштабні повітряні тривоги тривалістю до двох годин.
Будівлі українських закладів освіти продовжують зазнавати пошкоджень та руйнувань. Крім того, армія рф використовує такі приміщення для розміщення особового складу. 1 січня 2023 року українські війська завдали удару по будівлі ПТУ № 19 міста Макіївки, де перебувало понад пів тисячі російських мобілізованих. У відповідь росіяни 8 січня обстріляли ракетами місто Краматорськ, внаслідок якого зазнали пошкодження два заклади освіти.
Важливо також усвідомлювати, що наразі жоден український заклад освіти не є у безпеці. Свідченням цього є трагедія в Броварах, де зранку 18 січня розбився гвинтокрил із високопосадовцями МВС України. При цьому постраждала будівля дитячого садка, а серед загиблих – маленька дівчинка та батьки, які привели своїх дітей до закладу.
Інфраструктурні втрати шкіл
Згідно з даними ресурсу «Освіта під загрозою», кількість пошкоджених та зруйнованих закладів освіти в Україні продовжує зростати: якщо в середині жовтня 2022 року нараховувалося 2 608 постраждалих закладів освіти, то станом на середину лютого 2023 року їхня кількість становить 3 098. Кількість повністю зруйнованих закладів також зросла за цей часовий проміжок. Загалом з початку нового навчального року щодня в Україні зазнає руйнувань одна школа. За підрахунками Київської школи економіки, освітня інфраструктура нашої країни зазнала збитків на 8,2 млрд доларів США.
Найбільше зруйнованих закладів освіти на Запоріжжі – 175, хоча у жовтні 2022 року таких нараховувалося трохи більше сотні. Серед цієї кількості більшість становлять школи (96) та дитячі садочки (52). Уночі 15 жовтня 2022 року окупанти трьома ракетними ударами зруйнували будівлю сільської школи в Пологівському районі. Наприкінці жовтня російська артилерія та РСЗВ завдали серйозних пошкоджень будівлі школи села Зарічне Комишуваської громади. Уночі 24 грудня внаслідок обстрілу із ЗРК С-300 села Лежине Запорізького району вщент зруйновано місцеву школу.
Руїни школи у Степненській громаді, грудень 2022 року. Фото: Суспільне Запоріжжя
Найбільше зруйнованих та пошкоджених закладів освіти на Донеччині – 691. Наприкінці листопада 2022 року окупанти вчетверте поцілили в школу № 7 міста Торецька, внаслідок чого будівлю було зруйновано. 16 січня 2023 року через обстріл Часового Яру руйнувань було завдано місцевій школі № 17. Проте до катастрофічних наслідків в освітній інфраструктурі призводять запеклі бої довкола міст Соледара та Бахмута. Саме тут зараз проходить лінія фронту із застосуванням артилерії та важкої бронетехніки. Американська аерокосмічна компанія «Maxar Technologies» у січні 2023 року опублікувала супутникові знімки околиць Соледара та порівняла масштаби руйнувань із серпнем 2022 року. «На січневих зображеннях Соледара в порівнянні з серпневими видно житлові будинки, школи та інші будівлі, зруйновані внаслідок багатомісячних боїв та артилерійських обстрілів».
Твіт з офіційного акаунту компанії «Maxar Technologies»
Дещо менша кількість зруйнованих та пошкоджених закладів освіти в Харківській області – 572. 17 січня внаслідок обстрілу Куп’янська повністю зруйновано будівлю автотранспортного фахового коледжу. Вранці 5 лютого російська ракета зруйнувала головний корпус Харківського національного університету міського господарства ім. Бекетова. Це третій обстріл будівель університету.
Пошкодження Харківського національного університету міського господарства ім. Бекетова внаслідок російського обстрілу 5 лютого 2023 року
Фото: Суспільне новини
Загалом у Харкові зазнали пошкодження понад половина шкіл, частину з яких планують законсервувати, а іншу частину – відремонтувати. Відновлювальні роботи у пошкоджених школах Харківщини розпочалися ще до настання морозів та тривають. Ремонтні роботи тривають і в зруйнованих школах Чернігівщини та Київщини.
Людські втрати
Згідно з останніми підрахунками ООН, більше 7,8 млн осіб покинули Україну, понад 6,5 млн є внутрішньо переміщеними особами. Загалом український кордон з початку повномасштабного вторгнення перетнули 15,5 млн осіб. Станом на 31 січня 2023 року понад 4,8 млн осіб з України зареєструвалися в європейських країнах для отримання тимчасової допомоги. Найбільше – в Польщі, Німеччині та Чехії. Станом на листопад 2022 року понад пів мільйона українських дітей було інтегровано у шкільні системи країн ЄС, ще частину – в освітні системи Великої Британії, США, Канади та інших країн.
За даними ЮНІСЕФ, до січня 2023 року двоє з трьох українських дітей, які перебувають за кордоном, не були учасниками освітнього процесу в країні, де наразі перебувають. Це пояснюється тим, що батьки переважно не розглядають перебування в іншій країні в довгостроковій перспективі і сподіваються на швидке повернення додому; крім того, як ми вже зазначали у минулому огляді, дітям за кордоном важко навчатися очно в місцевій школі та в онлайн-режимі – в українській. Тому батьки фокусуються на навчанні в українській школі і часто не користуються можливістю очного навчання для своєї дитини.
Станом на початок грудня переважна більшість українських учнів (1,78 млн) відвідують школи дистанційно, 1,01 млн навчаються в очному та 1,17 млн – у змішаному форматах. З усіх закладів освіти України приблизно 68% мають належним чином облаштовані укриття та можуть здійснювати освітній процес в очному режимі.
Іншою проблемою є відновлення освітнього процесу, і передусім – споруд, на звільнених від окупантів територіях. Наприклад, у Лимані, що на Донеччині, не залишилося жодної вцілілої школи. Місцеві учні часто залишаються без зв’язку та доступу до мережі Інтернет. Лінія фронту, що неподалік, не дозволяє проводити багато часу поза межами укриття. Схожою є ситуація в місті Ізюмі на Харківщині. Там також внаслідок тривалої окупації та боїв за звільнення зруйновано всі школи, а станом на грудень 2022 року ремонтні роботи в дитсадках лише починалися. Величезним викликом та загрозою для створення безпечних умов для навчання та повернення до звільнених місць є заміновані території. Зокрема, в Херсоні через мінну небезпеку існують проблеми навіть з проведенням підготовчих робіт для початку ремонту в школах.
Найгострішою проблемою для майбутнього української освіти залишаються учні та вчителі, що продовжують перебувати на тимчасово окупованих територіях. Відомо, що вчителів та директорів шкіл, які залишилися в Маріуполі, російська окупаційна влада відправляла на перекваліфікацію: вчителів – до Ростова-на-Дону, а директорів – до Санкт-Петербурга. Крім того, їх розділяли на групи – представників територій Донецької та Луганської областей, окупованих у 2014 році, та мешканців новоприєднаних частин Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської областей. Найбільша увага при навчанні приділяється урокам історії та російської мови. Учням розповідають, що війну росія веде за «об’єднання слов’ян».
Висновки
Таким чином, на 355-ий день повномасштабної війни ворог продовжує нищити освітню інфраструктуру України і травмувати учасників освітнього процесу. Навчання, яке відбувається в таких умовах, часто переривається або взагалі унеможливлюється через терористичні дії армії рф: масовані ракетні обстріли, часті вильоти ракетоносіїв, що призводять до масштабних повітряних тривог та переривання уроків, нищення цивільної інфраструктури в зимовий період. Усе це погіршує і без того складні умови життя й навчання.
Міжнародні організації повинні й надалі фіксувати факти незаконного поводження з українськими освітянами та учнями на тимчасово окупованих територіях. Уряди країн, де продовжують перебувати українські біженці, мають дотримуватись рекомендацій ЮНІСЕФ щодо пріоритизування інтеграції українських учнів задля їх залучення до очного формату навчання, а також збільшити фінансову підтримку сектору освіти. Українські урядовці повинні працювати над відновленням освітнього процесу на звільнених територіях та якнайширше залучати до української системи вчителів та учнів з ТОТ. Особливу увагу в усіх регіонах України слід звернути на психоемоційний стан учасників освітнього процесу всіх рівнів.
