Григорій Рій
На початку травня 2023 року Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) повідомила, що «COVID-19 є встановленою та постійною проблемою охорони здоров’я, яка більше не є надзвичайною ситуацією в галузі охорони здоров’я міжнародного значення». Це фактично означало завершення жорстких пандемічних обмежень, запроваджених на початку 2020 року. Після цього урядові органи держав прийняли рішення про зняття обмежень, пов’язаних із пандемією. В Україні такі обмеження було знято Урядом із 30 червня 2023 року.
Завершення пандемії не означає автоматичного подолання всіх проблем, що виникли через запроваджені обмеження, зокрема вимушене закриття шкіл в усьому світі. Переважна більшість досліджень останніх років стосовно негативного впливу пандемії та вимушеного закриття шкіл доводять, що внаслідок цього виникли навчальні втрати (learning losses), які варіюють залежно від рівня економічного розвитку країни, тривалості вимушених обмежень, гнучкості освітньої системи, рівня підготовки вчителів та прийнятих урядових рішень.
Фахівці УЦОЯО в аналітичному матеріалі «Навчальні втрати: сутність, причини, наслідки та шляхи подолання» охарактеризували різницю між освітніми та навчальними втратами на прикладі опису результатів міжнародних та українських досліджень, а також запропонували можливі шляхи подолання навчальних втрат в Україні.
Найновіше дослідження Світового банку стверджує, що чим довше учні були поза школою, тим менше часу вони приділяли навчанню, що призвело до формування взаємозалежності між тривалістю закриття шкіл та освітніми втратами. Використовуючи математичні розрахунки, автор дослідження доводить, що 20-тижневе закриття призвело до зниження результатів навчання, еквівалентних одному року навчання. У підсумку довготривалі наслідки закриття шкіл негативно вплинуть на успішність учнів, а також відіб’ються на їх подальшому кар’єрному зростанні та рівні оплати праці. Тому пріоритетом для урядів багатьох країн має стати запровадження програм мінімізації або зменшення освітніх втрат.
Для нашої держави це питання особливо гостре. Комітет Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій 11 травня 2023 року провів слухання на тему «Освітні втрати й освітні розриви на рівні загальної середньої освіти: вимірювання та механізми подолання». У рекомендаціях за результатами цих слухань ідеться: «На сьогодні держава не володіє повною та достовірною інформацією щодо реального впливу як карантину, спричиненого пандемією, так і війни в Україні на рівень досягнення українськими школярами результатів навчання, визначених державними стандартами загальної середньої освіти. В Україні відсутні усталені процедури для дослідження рівня освітніх втрат і освітніх розривів на рівні загальної середньої освіти, а також не розроблено механізмів їх подолання. Через це держава не може приймати адекватних рішень у галузі освіти для компенсації та надолуження втраченого/недоотриманого». Учасники комітетських слухань запропонували розробити Національну програму подолання освітніх втрат та освітніх розривів на рівні загальної середньої освіти, спричинених пандемією COVID-19 та повномасштабною війною в Україні, на період 2023–2030 років.
При розробленні такої програми важливо врахувати міжнародний досвід подолання освітніх втрат, а також зосередитися на впровадженні унікальних для нашої країни рішень, пов’язаних із необхідністю реагувати на проблеми в освіті, зумовлені війною.
Пропонуємо короткий огляд наукових та аналітичних досліджень щодо міжнародного досвіду зменшення та подолання освітніх втрат.
Досвід США
11 березня 2021 року Президент Байден підписав закон про Американський план порятунку (American Rescue Plan – ARP), безпрецедентний пакет заходів екстреної допомоги національній освітній системі на суму 1,9 трильйона доларів. Оцінюючи через рік результати реалізації Плану щодо боротьби з освітніми втратами, у Білому домі зазначили, що штати та шкільні округи мають необхідні ресурси і зобов’язані подолати вплив пандемії на навчання учнів через такі заходи: набір, утримання та розширення професійного розвитку педагогічного персоналу; навчання під час літніх канікул; тьюторинг; наймання консультантів та збільшення підтримки для учнів; розвиток громадських шкіл; зміцнення педагогічних колективів.
Припускають, що вжиті урядом заходи щодо мінімізації освітніх втрат в американських школах не дадуть жодного дієвого результату, зокрема через те, що незважаючи на затверджений план та рішення місцевої влади, результати учнів, зафіксовані Національним оцінюванням прогресу освіти (National Assessment of Educational Progress – NAEP) продовжують залишатися на рекордно низькому рівні. У попередньому нашому матеріалі ми вже описували результати тесту американських учнів 4 та 8 класів з читання і математики, які показали серйозні втрати у знаннях із цих предметів. Тоді найстрімкіше падіння відбулося у знаннях учнів з математики. Останні результати з читання продемонстрували ще гіршу картину: середні показники знизилися до рівня, який востаннє спостерігався в 1970-х роках. Тому, попри вжиті заходи, рекордно низькі показники оцінювань навчальних досягнень американських учнів спостерігаються майже два роки поспіль.
Аналітики Центру дослідження результатів освіти (Center for Research on Education Outcomes – CREDO) Стенфордського університету вважають, що причиною негативних результатів є те, що заходи з подолання освітніх втрат, запропоновані урядом та реалізовані місцевою владою, є недостатніми і такими, що не враховують навчального темпу учнів і того, наскільки цей темп змінився. Тому шлях для ефективного подолання втрат у знаннях полягає не у збільшенні навчального часу, репетиторстві чи наставництві, а в підходах, що беруть до уваги відмінності в навчальних темпах учнів і намагаються їх врахувати або змінити задля досягнення кращих результатів.
Досвід Німеччини
Німецький Федеральний уряд ініціював національну програму «Наздоганяємо після Корони» (“Aufholen nach Corona”) із загальним обсягом фінансування 2 млрд євро. Ці кошти надавалися урядам федеральних земель для фінансування та імплементації компенсаційних заходів, спрямованих на зниження рівня втрат у знаннях з математики, німецької та англійської мов. Підтримка спрямовувалася на організацію індивідуальних уроків та занять у малих навчальних групах під час літніх канікул і на початку нового 2021/2022 навчального року, з особливою увагою на учнів із сімей мігрантів.
Дослідники відзначають брак емпіричних досліджень у Німеччині щодо успішності учнів під час дистанційного навчання та визначення рівня реальних освітніх втрат, а результати проведених досліджень амбівалентні: з одного боку, вони свідчать про зниження результатів навчання під час дистанційки, а з іншого – що в навчальних результатах таких втрат немає або в деяких випадках взагалі відбулося покращення цих результатів. В одному з опитувань чверть німецьких учнів заявили, що вони отримали більше користі від дистанційного навчання, адже мали можливість самостійно організовувати свій час.
Опитування німецьких вчителів щодо компенсаційних заходів, застосованих урядами федеральних земель відповідно до затвердженої національної програми, свідчить, що найпомітнішу роль в успішній реалізації поставлених завдань щодо зменшення освітніх втрат відіграли наявна інклюзивна культура і стале партнерство з батьками у школі. Для побудови та підтримки такої культури потрібно здійснювати такі заходи: підтримувати соціальні можливості шкіл, запобігати появі стресу у вчителів, сприяти колективній ефективності вчителів, запроваджувати партнерства між школою та батьками, подолати нестачу вчителів.
Досвід інших країн
Компенсаційні заходи, такі як продовження навчального року, організація літніх шкіл, використовувалися і в Австрії для подолання наслідків пандемії в освіті. Проте, як показали батьківські опитування, участь дітей у цих заходах залежала від батьків та їхнього суб’єктивного ставлення до дистанційного навчання. Також додатково мав вплив соціоекономічний статус батьків, і з’ясувалося, що діти з низьким рівнем доходів не відвідували таких заходів, хоча вони спрямовувалися насамперед на них.
До компенсаційних заходів критично ставляться італійські дослідники. Вони дійшли висновку, що подовження навчального року на два тижні призвело лише до помірних покращень, тоді як подовження тривалості шкільного дня та літні програми можуть значно зменшити втрати в навчанні.
Кардинально протилежною є ситуація з подоланням освітніх втрат у Данії, де школи пережили два періоди тривалого закриття – упродовж березня 2020 і травня 2021 років. Одразу ж уряд виділив 35 млн євро для організації додаткових занять та покращення учнівського самопочуття (student well-being). Крім того, в країні ще до поширення коронавірусу освітня технологічна інфраструктура була розвинена на досить високому рівні, і Данія залишається однією з найкращих серед європейських країн за рівнем цифрових навичок населення. Дослідники, аналізуючи результати тесту данських учнів з читання, не знайшли підтверджень серйозних навчальних втрат. Учні 8 класу втратили 3% в рівні читання, тоді як навички учнів 2 і 4 класів зросли приблизно на 5% – можливо, це пов’язано з тим, що закриття шкіл тривало набагато довше для старших дітей (22 тижні), ніж для молодших (8 тижнів). Також дослідники не знайшли підтвердження впливу соціально-економічного статусу сім’ї учня на його успішність.
Висновки
Умови, в яких відбувається навчальний процес в Україні впродовж останніх декількох років, є безпрецедентними. Результати нового опитування ДСЯО свідчать, що у першому півріччі 2022/2023 навчального року лише 15% шкіл працювали очно, 33% – дистанційно, а в 51% шкіл поєднували очне та дистанційне навчання. Близько 30% учнів не мають постійного доступу до освітнього процесу, лише 40% батьків зазначили, що їхні діти постійно навчалися. Попри всі ці показники, компенсація навчальних втрат найчастіше відбувалася через надання учням навчальних матеріалів для самостійного опрацювання. Тому питання розроблення та впровадження національної програми щодо подолання освітніх втрат є надактуальним: таку програму потрібно реалізовувати якнайшвидше, адже зайві зволікання у новому навчальному році призведуть до появи і накопичення нових прогалин.
У світі наразі немає єдиного розробленого підходу щодо зменшення та подолання освітніх втрат. У центрі розглянутих нами кейсів лежить унікальний національний досвід вимірювання навчальних втрат і прийняття рішень щодо їх мінімізації. Уряди країн під час пандемії створювали фонди швидкого реагування та запроваджували екстрені заходи, що мали зменшити вплив пандемії на освітню галузь. Однак результати останніх тестувань та опитувань показують, що ці рішення не завжди приводять до успішного результату. Тому аналітики і науковці пропонують додаткові рішення, на які урядовцям необхідно звернути увагу при коригуванні політик. Наприклад, як свідчить наш огляд, для покращення системи подолання освітніх втрат в США більшу увагу треба на учнів та їхній навчальний темп, у Німеччині – на вчителів та побудову інклюзивної культури в школах, у Данії, оскільки існування суттєвих освітніх втрат не підтвердилося, особливу увагу звертатимуть на урядову політику щодо охоплення освітою всіх верств населення.
Важко спрогнозувати, який інструмент компенсації освітніх втрат виявиться дієвим в українських умовах, адже реальний рівень таких втрат в учнів наразі не відомий. Тому, як пропонують фахівці УЦОЯО, першочерговим завданням є започаткування проведення якісної діагностики успішності учнів на різних рівнях. Із цим не варто зволікати, адже навчальні втрати мають кумулятивний характер і лише поглиблюватимуться з кожним роком, якщо не вживати заходів. При розробленні політик мінімізації освітніх втрат також необхідно враховувати досвід урядів інших країн, чиї рішення щодо обрання інструментів компенсації не дали очікуваного результату і були скориговані.
